-1_vectorized.png){kind=icon}
Оцінка об'єктів у нематеріальній формі
- Перегляди: 1861
Оцінка прав на об'єкти інтелектуальної власності
Оцінка цілісних майнових комплексів
Оцінка колісних транспортних засобів
Оцінка об'єктів у нематеріальній формі – оціночна експертиза об'єктів, які не існують у матеріальній формі, але дають змогу отримувати певну економічну вигоду. До об'єктів у нематеріальній формі належать:
- нематеріальні активи;
- фінансові інтереси (частки (паї, акції));
- опціони;
- цінні папери та їх похідні;
- векселі;
- дебіторська і кредиторська заборгованість;
- інші майнові права.
Нематеріальні активи як об'єкти оцінки
Нематеріальні активи поділяються на такі, що можуть бути ідентифіковані та такі, що не можуть бути ідентифіковані. Нематеріальний актив є таким, що може бути ідентифікований, якщо він:
- може бути відокремлений від підприємства та проданий, переданий, ліцензований, зданий в оренду або обміняний, окремо або разом з відповідним договором, з активом або зобов’язанням, що є такими, що ідентифікуються, незалежно від намірів підприємства щодо цього нематеріального активу;
- виникає з договірних або інших юридичних прав, незалежно від того, чи можуть бути ці права передані або відокремлені від бізнесу або від інших прав та зобов’язань.
Основні класи нематеріальних активів, що можуть бути ідентифіковані, це активи:
1. Пов’язані з маркетингом, тобто ті, що використовуються в основному в сфері маркетингу та просування продукції або послуг, зокрема:
- права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо;
- доменне ім'я в Інтернеті;
- угоди про уникнення конкуренції;
- інші.
2. Пов’язані з замовником або постачальником, тобто ті, що виникають з відносин або знання замовників або постачальників, зокрема:
- договори про надання послуг, обслуговування або постачання;
- угоди про ліцензування та роялті;
- трудові договори;
- договори франчайзингу;
- документація, пов’язана із замовленнями, взаємини з замовниками, клієнтські бази даних;
- права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);
- інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).
3. Пов’язані з технологіями, тобто ті, що виникають з договірних або позадоговірних прав на використання запатентованих та незапатентованих технологій, баз даних, формул, дизайнів, програмного забезпечення, технологічних процесів і ноу-хау, зокрема:
- права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноухау, захист від недобросовісної конкуренції тощо;
- комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних) тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;
- інші.
4. Пов’язані з мистецтвом, тобто ті, що виникають з прав на вигоди, такі як роялті від художніх творів, наприклад, п’єс, книг, фільмів і музикальних творів та з позадоговірних авторських прав.
Права на нематеріальні активи, пов'язані з мистецтвом, можуть охоронятись законодавством (законами про авторське право), а також можуть бути надані на договірній основі.
У кожному класі активи можуть бути договірні або не договірні.
Що таке гудвіл?
У разі якщо права надаються за договором або угодою, умови угоди мають значення для визначення прав, які оцінюються. Деякі угоди можуть мати обмежений термін дії або містити обмеження на передачу, що може значно вплинути на вартість нематеріального активу. Будь-який нематеріальний актив, що не може бути ідентифікований, пов’язаний з бізнесом або з групою активів, як правило, може бути віднесений до гудвілу.
Гудвіл є нематеріальним активом, що не ідентифікується, оскільки його не можна відокремити від бізнесу, до якого він належить. Незважаючи на те, що гудвіл не можна відокремити, а отже неможливо ідентифікувати в повному обсязі деякі елементи, які формують гудвіл, можна ідентифікувати, зокрема, наступні: синергія, притаманна конкретній компанії, що випливає з комбінації двох або більше видів діяльності, наприклад, скорочення експлуатаційних витрат, економії від масштабу або зростання асортименту продукції; можливості поширення бізнесу на інших ринках; вигоди від зібраної разом робочої сили на противагу будь-якої інтелектуальної власності, розробленої окремими представниками цієї зібраної робочої сили; вигода, яка може бути отримана від майбутніх замовників; вигода від сформованої мережі; інші. В цілому, вартість гудвіла представляє собою суму, що залишається після вирахування з вартості бізнесу ринкової вартості всіх матеріальних, нематеріальних та грошових активів, що можуть бути ідентифіковані, у тому числі фактичних або потенційних зобов’язань.
Що таке опціон?
Опціон, або як його ще називають опціонний контракт (англ. option — «варіант, вибір») — похідний фінансовий інструмент, який засвідчує право придбати (опціон call) або право продати (опціон put) у майбутньому базовий актив (цінні папери, товари, валюту) на умовах визначених на час укладення такого опціону. Покупець (власник) опціону має право (але не обов'язок) виконати опціон — придбати або продати вказаний в опціоні актив, а продавець опціону (емітент) має обов'язок виконання опціону на вимогу власника — продати або купити актив. Ціна за якою згідно з опціоном має бути проданий/куплений базовий актив називається ціною виконання (англ. strike price).
Власник опціону може продати його третій особі на вторинному ринку — в залежності від варіанту опціону — на біржі опціонів або на позабіржевому ринку. Ринкова ціна опціону залежить передусім від різниці між ринковою ціною активу та ціною виконання опціону. Іншими чинниками які впливають на ціну опціону є кінцевий термін виконання, волатильність ціни базового інструменту та ін. Власність опціону як правило не дає жодних прав, пов'язаних з базовим активом, таких як право голосу або будь-який дохід від акції, наприклад, як дивідендів.
Підходи та методи оцінки
До оцінки нематеріальних активів можуть бути застосовані основні підходи, що описані в НСО №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», але у зв'язку з неоднорідним характером нематеріальних активів кількість методів, що може застосовуватися для їх оцінки, є значно більшою. Підприємством для оцінки нематеріальних активів можуть бути використані такі підходи, як Ринковий підхід, Дохідний підхід, Метод звільнення від роялті, Метод додаткових прибутків, Метод надлишкових доходів, Вигода від податкової амортизації, Витратний підхід тощо.
Оцінка збитків від неправомірного використання нематеріального активу
Розмір збитків за неправомірне використання нематеріального активу визначається станом на дату оцінки із застосуванням оціночної процедури накопичення прибутку (доходу), який не отримав суб’єкт, якому належить нематеріальний актив, та/або ліцензіат внаслідок неправомірного використання нематеріального активу, виходячи, як правило, з обсягів виробництва та /або реалізації контрафактної продукції. До розміру збитків можуть бути віднесені також неотримана вигода від втрати репутації в минулому та очікувана втрата від цього в майбутньому внаслідок продажу контрафактної продукції, а також витрати на відновлення репутації.