• 0 800 300 485
  • 0506604788
  • Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
  • Пн-Пт 9:00-18:00

Визначення порядку користування

Визначення порядку користування житловими приміщеннями

Рейтинг користувача: 4 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаНеактивна зірка
 

Оцінка наслідків затоплення, пожежі

Технічні обстеження квартир, будівель

Експертиза будівельного проекту

Відповідність проекту та ДБН

Експертиза кошторисної документації



Досить розповсюдженими є випадки, коли в одній квартирі проживає кілька власників. Інколи між ними виникають конфлікти, у яких один із співвласників квартири обмежує або створює перешкоди іншому у користуванні спільною квартирою або будинком.

Існує декілька шляхів вирішення даного питання: встановлення порядку користування спільним майном або виділ у натурі своєї частки зі спільного майна. Зазначені способи можуть бути застосовані як в позасудовому (договірному), так і в судовому порядку. Нижче розглянемо кожний варіант більш детально.

 

Способи визначення порядку користування житловим приміщенням

Позасудовий спосіб встановлення порядку користування житловим приміщенням полягає в тому, що співвласники можуть добровільно між собою укласти договір про порядок володіння та користування спільним майном (будинком чи квартирою) з метою уникнення можливих суперечок та нормального співіснування.

Такий договір може укладатися в простій письмовій формі, а може за бажанням співвласників бути нотаріально засвідчений. Якщо договір посвідчити нотаріально, він буде обов’язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

 

Договір про порядок володіння та користування спільним майном має містити:

  • інформацію про співвласників із зазначенням часток у праві власності та правовстановлюючих документів;
  • опис майна;
  • порядок користування (які приміщення переходять у користування, а які залишаються у спільному загальному користуванні);
  • витрати по утриманню спільного майна;
  • інші умови.

 

Слід наголосити, що у разі встановлення порядку користування житловим приміщенням, рахунок за комунальні послуги фактично не ділиться, а лише встановлюється порядок відшкодування витрат по утриманню спільного майна. Тобто, усі власники зобов’язані відшкодувати сплачені за комунальні платежі кошти тому із співвласників, на кого оформлений рахунок (хто сплачує кошти за комунальні послуги).

Співвласникам квартири не завжди вдається дійти згоди щодо встановлення порядку володіння та користування спільним майном, тому власники часто звертаються до суду з відповідним позовом про встановлення порядку користування жилим приміщенням.

Слід також наголосити на тому, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості надання йому у користування приміщення яке б відповідало розміру його частки (надання меншої кімнати) він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

 

Виділ у натурі частки із спільного майна можливий лише у тому випадку, коли є технічна можливість поділити житло на самостійні об’єкти нерухомого майна. Тобто кожному власнику може бути виділено відокремлену частину будинку (квартиру) з самостійним виходом, або є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. У такому разі створюється два окремих об’єкта нерухомості з наданням кожному об’єкту поштової адреси, оформленням окремих рахунків по сплаті комунальних платежів.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. За відсутності згоди всіх співвласників щодо зміни часток питання вирішується в судовому порядку.

Поділ на самостійні об’єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами. Поділ (виділ) частки в натурі, здійснюється після надання суб’єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об’єктів нерухомого майна (БТІ) висновку щодо технічної можливості поділу об’єкта нерухомого майна, або висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об’єкта нерухомого майна.

У разі поділу (виділу) право власності спільної власності на житло припиняється, а у кожного співвласника виникає право власності лише на його частину.

Якщо власники не можуть домовитися про поділ або виділ, то один з власників може звернутися до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) частини будинку чи квартири. При розгляді такої справи суд має встановити технічну можливість поділу об’єкта нерухомого майна, або виділу в натурі частки з об’єкта нерухомого майна

Також суд враховує, що відповідно до ст. ст. 47, 48 Житлового кодексу УРСР (чинного на сьогодні) жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому норма жилої площі встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Тобто, при виділі (поділі) суд дотримується норми, яка встановлює мінімальний розмір жилої площі, яка може бути надана громадянам.

Слід наголосити, що не підлягають поділу об’єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об’єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу таких об’єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Таким чином, можна зробити висновок, що виділ у натурі частки із спільного майна є достатньо складною процедурою, яка має безліч нюансів, та насамперед потребує багато зусиль та часу. Тому для позитивного вирішення даного питання, краще порадитися з юристами, які мають значний досвід в цій сфері.

 

Орієнтовний перелік необхідних документів:

  • Правоустановчі документи на об`єкт нерухомості із зазначенням часток.
  • Технічний паспорт.

 

 

Термін проведення

Орієнтовний термін проведення становить:

  • для судових експертиз - 30 днів;
  • для експертних досліджень - 10 днів.

Точні терміни будуть розраховані в момент звернення з урахуванням обсягу дослідження і поточного завантаження спеціалістів в межах передбачених п. 1.13. розділу I "Інструкції про призначення та проведення судових еспертиз і експертних досліджень", затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 р № 53/5.

Детальніше


© СП "Західно-Український Експертно-Консультативний Центр", 1998-2022.
Всі права на матеріали, розміщені на цьому сайті, охороняються законодавством України. Використання матеріалів сайту можливе тільки з посиланням на джерело.